• Главная
  • Чем вооружен имплантолог?
  • Клініка та ортопедичне лікування патологічного стирання зубів.Автор.ПРОФІЛАКТИКА ПАТОЛОГІЧНОЇ СТЕРТО

    Просмотров: 4580

    ID 68


    ПРОФІЛАКТИКА ПАТОЛОГІЧНОЇ СТЕРТОСТІ ЗУБІВ
    Патологічна стертість зубів - це стоматологічне захворювання, для якого характерно аномальне інтенсивне зменшення твердих тканин зуба і порушення анатомічної форми коронки зуба.
    Останнім часом патологічна стираємість зубів стає все більш поширеною проблемою. Даним захворюванням страждає вже близько 12% людей (найчастіше чоловіки) і це число поступово зростає.
    Слід враховувати, що протягом життя у будь-якої людини відбувається природне фізіологічне стирання тканин зуба:
    • До 25-30 років поступово стираються зубці різців і згладжуються горби молярів і премолярів
    • До 45-50 років відбувається стирання зубів в межах зубної емалі
    • У віці від 50 років і старше відбувається стирання тканин зубів в межах кордону емалі та дентину, а також часткове стирання дентину
    Однак іноді процес стирання зубів стає патологічним, тобто ненормально інтенсивним.
    Проблеми профілактики патологічної стертості зубів є необхідними та актуальними в клініці ортопедичної стоматології, але, на жаль, їх не завжди враховують. Система профілак¬тичних заходів щодо патологічної стертості зубів до цього часу практично відсутня.
    Основними профілактичними заходами є:
    - своєчасне заміщення дефектів оклюзійної поверхні зубів, дефектів зубних рядів та створення множинних контактів між ними;
    - проведення лікування зубощелепних аномалій у дітей;
    -своєчасне виявлення перехідної стадії стертості зубів та проведення відповідних ліку¬вальних заходів;
    - боротьба зі шкідливими професійними звичками, що спричиняють порушення цілісності коронкової частини зуба;
    - лікування захворювань органів та систем, які патогенетичне пов'язані з підвищеним стиранням зубів (бруксизм. патологія залоз внутрішньої секреції, порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі).
    Перспективним напрямком є використання вакуум-електрофорезу з метою профілактич¬ного введення іонів кальцію, фосфору та фтору для нормалізації обмінних процесів у ткани¬нах зуба і створення умов, що протидіють розвитку патологічної стертості зубів.
    З метою запобігання розвитку патологічної стертості зубів, спричиненої кислотним не¬крозом, необхідно застосовувати заходи захисту тканин зуба від шкідливої дії кислот. Важ¬ливе значення мають санітарно-гігієнічні та загальнооздоровчі заходи. Серед них - змен¬шення загазованості робочих приміщень, використання сучасних засобів боротьби із забруд¬ненням повітря, посилення витяжної вентиляції, повноцінне, збалансоване харчування. Як індивідуальні заходи профілактики кислотного некрозу зубів і захворювань органів дихання використовують фільтрувальні та ізолювальні засоби захисту.
    З метою нейтралізації кислотної реакції слини рекомендують полоскати рот лужними роз¬чинами: 1 % розчином тетраборату натрію, 2-3 % розчином харчової соди тощо. Названі засоби значно підвищують стійкість твердих тканин зубів до дії кислот та зменшують вими¬вання мікроелементів з них.
    Причини патологічної стертості зубів
    Патологічна стертість зубів може бути викликана наступними причинами:
    • Аномальний прикус
    • Перевантаження зубів, що залишилися після втрати деяких зубів
    • Некоректне протезування зубів
    • Бруксизм (скрегіт зубами)
    • Негативні витрати деяких професій (наприклад, при безпосередній роботі пацієнта з кислотою або в приміщеннях з надлишком в повітрі механічних частинок, здатних надати на зуб абразивну дію)
    • Недостатня твердість зубної емалі через деяких захворювань ( флюороз , гіпоплазія та ін)
    • Спадкові порушення у розвитку зубів
    Особливо сприятливі умови для патологічної стираємості зубів створюють прямий і глибокий прикуси, що ведуть до прискореного стирання зубної емалі і оголення дентину.
    Бруксизм також є однією з найпоширеніших причин виникнення патологічної стертості зубів.
    Іноді патологічна стираємість зубів виникає в разі деяких ендокринних захворювань - порушень функцій гіпофіза, щитовидної залози і т.п., а також захворювань центральної нервової системи, хронічних інтоксикацій і т.д. У даній ситуації розвитку захворювання сприяє зниження опірності тканин організму.
    Стертість зубів відбувається під впливом різних місцевих та загальних чинників. Суттє¬вий вплив на розвиток патологічної стертості зубів мають ендогенні й екзогенні етіологічні чинники: порушення обміну речовин та гістогенезу, неповноцінна структура твердих тканин зуба. генетична схильність, порушення процесу мінералізації твердих тканин зуба і функції залоз внутрішньої секреції. До місцевих чинників відносять: функціональне перевантажен¬ня зубів унаслідок втрати жувальних зубів, дію кислот тощо. Прояви патологічної стертості залежать від особливостей прикусу, різцевого перекриття. втрати бічних зубів, концентрації жувального тиску, нераціонального протезування, розладів нервової системи, наявності зубощелепних аномалій, впливу професійних шкідливостей, захворювань шлунка тощо. Спос¬тережено, що в людей певних професій (шевці, працівники вугільних шахт, котельники-пнев-матики, курці) стертість зубів зумовлена шкідливими професійними та побутовими звичка¬ми: утримуванням у зубах цвяхів, голок, мундштука, перекушуванням ниток. В останньому випадку на стертість зубів впливають також анілінові фарбники та пікринова кислота, що містяться у нитках.
    Патологічна стертість зубів спостерігається у разі бруксизму та бруксоманії. Бруксизм - несвідоме (частіше нічне) стискання шелеп чи звичні автоматичні рухи нижньої шелепи, що супроводжуються скреготінням зубів. І Іричини бруксизму недостатньо вияснені. Вважають. що оруксизм г проявом невротичного синдрому, спостерігається також під час надмірного нервового напруження. Бруксизм належить до пара функцій, тобто до групи спотворених функцій. Однією із причин виникнення та розвитку генералізованої патологічної стертості зубів. Лікування розроблено недостатньо. Хворі потребують комплексного обстеження сто¬матолога, невропатолога і психіатра. Із ортопедичних засобів використовують оклюзійні капи на весь зубний ряд із твердої чи м'якої пластмаси, базисні пластинки з перекидними дротя¬ними кламерами показано протезування навіть у разі малих дефектів зубних рядів.
    Велике значення у розвитку патологічної стертості зубів має вплив ендокринних залоз на процес формування, росту та мінералізації тканин зуба. Відомо, що гормони залоз внутріш¬ньої секреції мають здатність здійснювати периферійне регулювання функцій мінерального обміну речовин (кальцієво-калієву рівновагу).
    Виражений анаболічний ефект мають тиреоїдні гормони, естрогени, зокрема андрогени. Ці гормони стимулюють активність остеобластів, пригнічуючи резорбтивні процеси. При¬гнічення утворення колагену властиві паратгормону та прогестерону. Паротин, що продукується привушними слинними залозами, стимулює ріст. розвиток зубів та скелета, активно сприяє проліферації еластичною каркаса всіх мезенхімальних тканин.
    У сформованих зубах вилив причинних чинників обмежується зміною ступеня мінералі¬зації, частіше її зниженням, клінічним проявом якого є зниження механічних властивостей зуба, в результаті чого у процесі жування розвивається патологічна стертість.
    Порушення процесу мінералізації твердих тканин та патологічна стертість зубів спостеріга¬ються також за наявності інших ендокринних захворювань: гіпопаратиреозу, гіпогонадизму, раннього клімаксу, патології функції надниркових залоз (синдром і хвороба Іценко-Кушинга, діенцефальний синдром, пухлина та хронічна недостатність кори надниркових залоз, хво¬роба Едісона), порушення внутрішньої й зовнішньої секреції підшлункової залози.
    Однією із причин патологічної стертості зубів є їх кислотний некроз. Він спостерігається у працівників хімічної промисловості, які мають контакт із соляною, азотною та іншими кислотами. У разі потрапляння кислот на зуби з потоком повітря у вигляді пари та з наступ-ним розчиненням у слині відбувається декальцинація емалі насамперед фронтальних зубів, а потім - стиранням лекальні жованого їх краю. Безпосередня руйнівна дія кислоти на зуб насамперед відображається на органічній субстанції.
    У разі верти¬кальної стертості стирання твердих тканин зубів відбувається на контактних поверхнях, що з часом призводить до утворення від контактних пунктів до кон¬тактних площадок. Фізіологічна стертість виражена у різних людей по-різно¬му. У деяких пацієнтів віком до 50 років клінічну стертість визначити важко.
    Патологічне стирання твердих тканин зубів характеризується швидким і прогресивним зменшенням розмірів природних зубів. Цей процес, якщо вже почався, практично не припиняється, а постійно прогресує.
    Патологічна стертість зубів має поліетіологічну форму захворювання. У виникненні цього захворювання беруть участь як ендо-, так і екзогенні чинни¬ки. Не виключена також роль порушення мінерального обміну речовин, яке є супутнім основному соматичному захворюванню. Велике значення мають та¬кож такі чинники, як дія хімічних агентів, особливо подовжена в часі. Патоло¬гічна стертість зубів розвивається від механічних перевантажень, які звичайно є наслідком утрати зубів.
    За А.С.Щербаковим (1984), причинами патологічної стертості зубів є функціональна недостатність твердих тканин, зумовлена їх морфологічною неповноцінністю, а саме:
     вродженою — як наслідок порушення амело- і дентиногенезу за наяв¬ності захворювань у матері і дитини;
     спадковою (хвороба Капдепона);
     набутою – унаслідок нейродистрофічних процесів, порушень функції кровоносної системи й ендокринного апарату, порушень обміну речовин різнома¬нітної етіології.
    Стадії патологічного стирання зубів
    Залежно від масштабів стирання зубних тканин патологічне стирання зубів ділиться на 4 ступені:
    • I ступінь - стирання емалі ріжучих країв різців та іклів і верхньої частини жувальних горбів премолярів і молярів. Стирання відбувається в межах емалі зубів і частково дентину.
    • II ступінь - повне стирання жувальних горбів з оголенням тканин дентину. Стирання відбувається в межах основного масиву дентину без освіти порожнини.
    • III ступінь - зменшення в результаті стирання висоти коронки зуба до 2/3 нормального розміру. Стирання тканин зуба відбувається в межах замісного дентину з просвічуванням порожнини зуба
    • IV ступінь - стирання до рівня шийки зуба. Стирається вся коронка зуба.
    За формою стирання патологічне стирання зубів ділиться на:
    • Горизонтальну
    • Вертикальну
    • Фасеточні
    • Візерункову
    • Ступінчасту
    • Комірчасту
    • Змішану
    За кількістю уражених зубів патологічне стирання зубів може бути локальним (з охопленням 1-2 зубів) і генералізованим (з охопленням безлічі зубів або всього зубного ряду)
    Основні симптоми патологічного стирання зубів і можливі негативні наслідки захворювання:
    • Спотворення і руйнування поверхні зубів, в результаті чого утворюються гострі краї зубної емалі, які можуть травмувати мову, а також слизову оболонку щік і губ
    • Зміна висоти зубів (при подальшому розвитку захворювання), що веде до порушення прикусу і викривлення форми нижньої частини обличчя
    • Зміна положення скронево-нижньощелепного суглоба, яке може викликати різного роду травми щелепи
    • Підвищена чутливість зубів до різного роду температурних, хімічних і механічних подразників (Гаряча, холодна, кисла, солодка їжа і т.д.)
    Лікування патологічної стертості зубів
    Патологічна стертість зубів досить легко діагностується при огляді у стоматолога.
    Лікування патологічної стертості зубів - досить складний процес в силу різнорідного характеру причин, що викликають це захворювання. Методика лікування в кожному випадку підбирається індивідуально в залежності від причин, стадії, характеру захворювання і особливостей організму пацієнта. У першу чергу необхідно з'ясувати і по можливості усунути безпосередні причини, що викликають підвищену стертість зубів.
    Для цього можуть знадобитися:
    • Лікування неправильного прикусу
    • Своєчасне протезування зубів
    • Своєчасна повна санація порожнини рота (особливо лікування таких захворювань, як флюороз, гіпоплазія та ін)
    • Лікування бруксизму (або носіння спеціальних капп)
    • Зміна місця роботи або умов праці (використання респіраторів при виробництві абразивних речовин або полоскань содовим розчином при виробництві кислоти)
    • Профілактичні заходи по зміцненню емалі зубів такими препаратами, як 10% розчин глюконату кальцію, 2% розчин фториду натрію і т.п.
    Перш ніж приступити до лікування патологічної стертості зубів проводиться сошліфовиваніє гострих країв зубів з метою зупинити або запобігти можливі травми язика і слизової оболонки щік, губ. На початкових стадіях захворювання (I і II ступеня) лікування патологічної стертості зубів найчастіше проводиться за допомогою протезування коронками (краще всього з металевих сплавів і металокераміки). На більш пізніх стадіях захворювання (III і IV ступеня) протезування зубів повинне поєднуватися з ортодонтичним лікуванням прикусу.
    Під патологічною стертістю твердих тканин зубів (ПСТТЗ) розуміють спад емалі та дентину в порівняно короткий термін. На відміну від фізіологічної стертості (протікає протягом всього життя людини і починається відразу після прорізування зубів) при патологічній стертості (ПС) зуби швидко втрачають свою анатомічну форму і на дотичних поверхнях утворюються характерні воронкоподібні поглиблення або майданчики, які мають гострі краї, можуть травмувати мову і слизову оболонку губ і щік.
    Етіологічні чинники ПСТТЗ різноманітні. Вони бувають як ендо-, так і екзогенними і сприяють ослабленню опірності емалі та дентину до механічних впливів. Причиною ПСТТЗ може бути неповноцінність структури емалі та дентину через незадовільний їх звапніння, а також різна патологія внутрішніх органів і систем організму (ендокринні, інфекційні захворювання, спадкові захворювання, порушення мінерального обміну та ін.) Крім того, на виникнення ПСТТЗ впливають різні механічні та хімічні фактори, професійні шкідливості, вид прикусу і характер артикуляції зубних рядів (невластиві навантаження), шкідливі звички (бруксизм) тощо, а також порушення регуляції рецепторним апаратом періодонта сили скорочення жувальних м'язів і дефекти зубних рядів при функціональної перевантаження збережених природних зубів.
    Впорядкувати ПСТТЗ доцільно з урахуванням морфологічних та функціональних змін в жувальному апараті, а також ускладнень, що обтяжують ці зміни, для чого можна використовувати робочу схему Л.Т.Зелінского.
    Горизонтальна ПС властива ріжучого краю і жувальної поверхні зубів. Вертикальна ПС стосується частіше вестибулярно-мовних, рідше - апроксимальних поверхонь зубів (точковий контактний пункт перетворюється в площинний, що веде до зменшення довжини зубної дуги). При поєднанні вказаних видів ПС говорять про змішаному вигляді ПСТТЗ.
    Крім того, розрізняють дві форми ПС (локалізована та генералізована) при трьох ступенях стертості, які визначаються рівнем стирання твердиx тканин зуба (1 - жувальні горби і ріжучі краю; 2 - до рівня екватора зуба; 3 - до клінічної шийки зуба).
    Горизонтальна ПС характеризується, як правило, рівномірним прискоренням стирання твердих тканин з прогресуючим зменшенням міжальвеолярного простору (висоти прикусу). Вона часто захоплює зуби верхньої та нижньої щелеп, але може вражати зуби однієї з щелеп, особливо при прямому прикусі.
    Вертикальна ПС частіше спостерігається при глибокому і прогенічеському прикусах, коли патологічний процес захоплює піднебінну поверхню коронок передніх верхніх зубів і губну поверхню коронок передніх нижніх зубів або губну поверхню коронок передніх зубів і язичну поверхню коронок передніх нижніх зубів відповідно.
    Локалізована форма ПС частіше вражає ріжучі краї передніх зубів обох щелеп, але щілини між зубами не виникає, що обумовлено вакатная гіпертрофією альвеолярних відростків. У тих випадках, коли регенерація порушена і процеси кісткоутворення протікають повільно, ПСТТЗ веде до зниження висоти прикусу, зміни взаємин елементів СНЩС з усіма характерними для зазначеної патології клінічними симптомами, які детально розглянуті при описі зниженого прикусу. У хворих з ПС часто зустрічається гіперестезія твердих тканин зубів. Однак при хороших захисних реакціях організму і пластичних властивостях пульпи цей синдром може бути відсутнім, так як адекватно йде утворення замісного дентину, який може заповнювати порожнину зуба аж до її повної облітерації. Якщо пластичні властивості пульп и не виражені, то освіта замісного дентину може не встигати за стиранням зубів, що призводить до загибелі пульпи, а іноді - до розтину порожнини зуба і розвитку захворювань періодонта. Саме ця обставина вимагає перед початком стоматологічного лікування хворих з ПСТТЗ ретельного рентгенологічного обстеження пародонту (ортопантомографія), а при зниженні висоти прикусу і наявності симптоматики з боку СНЩС - і рентгенологічного обстеження СНЩС. Для цього рентгенограми слід виконувати в момент змикання зубних рядів, при максимально відкритому роті і при знаходженні нижньої щелепи в положенні фізіологічного спокою.
    Говорячи про лікування ПСТТЗ, важливо відзначити, що воно повинно бути спрямоване на усунення причин ПС, лікування захворювань обміну речовин (мінеральної) в організмі, усунення професійних шкідливостей, лікування гіперестезії твердих тканин зубів і ін
    Для усунення гіперестезії твердих тканин зуба, у тому числі зниження чутливості в області кореня, ефективна методика, запропонована фірмою ЗМ. Суть методики полягає в тому, що після професійної гігієни порожнини рота з використанням суспензії пемзи, ретельного промивання і висушування проблемних тканин зуба їх покривають на 10-15 секунд протравлювальні гелем Scotchland, потім його змивають протягом 10-15 секунд, надлишки вологи видаляють, а на протравлену поверхню наносять два шари адгезива Single Bond, просушують протягом 2 секунд і фотополімеризуючі протягом 10 секунд. Далі знову наносять два додаткових шари адгезиву, також просушують протягом 2 секунд і фотополімеризуючі протягом 10 секунд. Завершують процедуру видаленням шару, інгібованого киснем, за допомогою вологого марлевого або поролонового кульки.
    Ортопедичне лікування також передбачає лікувальні та профілактичні цілі: поліпшення зовнішнього вигляду хворого, усунення дискомфорту в області жувальних м'язів і СНЩС, нормалізацію жування, збереження залишилися природних зубів, виключення можливих ускладнень з боку СНЩС і т.п. Характер же втручань залежить від конкретної клінічної картини ПСТТЗ.
    При відсутності зниження висоти прикусу і наявності парафункцій жувальної мускулатури (бруксизм - підвищений тонус подниматель нижньої щелепи) необхідно відновити мають місце оклюзійні порушення і усунути нейром'язові звички жувального апарату. Виконують нормалізацію оклюзії, вирівнювання оклюзійної кривої (прішліфовка горбів природних зубів) і проведення релаксації жувальних м'язів для погашення закріпилися патологічних рефлексів. В основі цього лежить завищення висоти прикусу на спеціальних ортопедичних апаратах (назубних капи, оклюзійна поверхня яких гладка і не має відбитків зубів-антагоністів) вище функціонального спокою, в межах 6 мм, з подальшим зниженням до необхідної, яка була у хворого при інтактному жувальному апараті . Якщо дефектів зубних рядів немає, то каппу виготовляють на нижню щелепу, якщо дефекти зубних рядів на обох щелепах, то апарати виготовляють на обидві або тільки на нижню щелепу. Після лікування і зубного протезування з профілактичною метою апарати можна рекомендувати до користування на ніч або давати таку рекомендацію при появі перших симптомів парафункцій. У терапії бруксизму необхідно також проводити симптоматичне лікування (транквілізатори, седативні препарати, міорелаксанти), яке призначає психоневролог або невропатолог.
    При відсутності дефектів зубних рядів, зниження висоти прикусу і локалізованої формі ПС бічних зубів подальший розвиток захворювання можна попередити протезуванням зустрічними вкладками або коронками, які повинні антагоніровать один з одним. При генералізованій формі такі контакти необхідно забезпечити в трьох різних місцях (по Бонвіля): в передньому і двох бічних ділянках оклюзійної дуги. Однак при такому лікуванні хворі можуть відчувати опору на ці зуби. Тому раціонально створювати множинні оклюзійні контакти і проводити протезування з покриттям всіх зубів коронками. Для цього можуть бути використані різні їх види, в тому числі керамічні, металокерамічні і металлоакріловие. Дефекти зубних рядів заповнюються мостовидні або спираються зубними протезами.
    Добре себе зарекомендували при ПСТТЗ коронки з артгласса, комбіновані коронки і мостовидні протези по І.С.Рубінову, ріжучі краї і жувальні поверхні яких виконані з пластмаси. Вони естетичні, при ураженні ПС зубів однієї щелепи не стирають зуби-антагоністи, а при стиранні пластмаси протеза її можна підшари швидкотверднучий пластмасою.
    Наявність у хворих зниження висоти прикусу диктує необхідність функціональної підготовки порожнини рота перед зубним протезуванням за методикою І.С.Рубінова, яка полягає в попередньої перебудові міостатіческіх рефлексів жувальної мускулатури за допомогою роз'єднують прикус апаратів, назубних, назубодесневих капп або заміщають лікувальних зубних протезів, дія яких направлено на локалізацію зусиль жувальних м'язів-подниматель на певній ділянці зубних дуг (найчастіше в області передніх зубів). Ступінь роз'єднання прикусу визначається величиною його зниження і знаходиться в межах нормальної для даного хворого висоти прикусу або з гіперкоррекціей на 2 - 3 мм. Завершується функціональна підготовка порожнини рота виробленням нових показників оптимальних порогів подразнення рецепторів жувальних м'язів і появою нового функціонального спокою нижньої щелепи. При цьому між стертими зубами утворюється щілина роз'єднання, величина якої дозволяє намітити раціональний план протезування зубів. Вибір тактики ортопедичного лікування хворих з патологічною стертістю зубів також визначається розподілом силових характеристик, максимальних зусиль та рівня біоелектричної активності жувальних м'язів [А.В.Цімбалістов, 1996]. Тому застосування тактики, заснованої на використанні комплексу діагностичних приладів, пристроїв і функціонально-фізіологічного підходу до визначення центрального співвідношення щелеп дозволить швидко, грамотно і диференційовано маневрувати роз'єднанням зубних рядів при лікуванні.
    Слід пам'ятати, що неграмотне одномоментне роз'єднання прикусу за допомогою зубних протезів (коронок, мостовидних протезів і т.п.) веде до рецидиву зниження висоти прикусу за рахунок впровадження опорних зубів.
    Приступаючи до протезування зубів у хворих з ПСТТЗ після попередньої ортопедичної підготовки порожнини рота, необхідно спланувати такі конструкції протезів, які б надійно фіксувалися на стертих зубах, забезпечували нормальну кінематику нижньої щелепи і відновлення правильних анатомо-фізіологічних взаємин елементів СНЩС.
    Складності виникають при необхідності зафіксувати нову висоту прикусу за допомогою штампованих коронок (впровадження коронок і травма кругових зв'язок зубів). Полегшить ситуацію попередня «фіксація» висоти прикусу шляхом заповнення коронок швидкотверднучий пластмасою до необхідного рівня і виконання поетапної цементіровкі по 2-4 обов'язково зустрічних коронок. Більш надійним є спосіб, при якому коронки представлені ковпачками з литою жувальною поверхнею, де жувальна поверхня може відлитися безпосередньо на ковпачок або окремо, а потім їх споюють з ковпачками. Однак в останньому випадку при користуванні такими протезами місця пайки (припою) темніють, що погіршує естетику, крім того, можливе виникнення синдрому гальванізму. Для уникнення зазначених ускладнень протезування, виключення застосування припою і пов'язаних з ним небажаних явищ в порожнині рота виготовляють коронки по А.П.Коновалову. Роблять штамповану коронку, пріпасовивается її в порожнині рота, відбілюють, на оральної стороні, ближче до жувальної поверхні бором просвердлюють отвір діаметром 1 - 1,5 мм. Потім коронку заповнюють воском і надягають на куксу зуба, а надлишки воску вийдуть через отвір в коронці. Коронку переда ють в ливарну, де в місці отвору встановлюють літник. Після відливання літник спилюють, коронку обробляють і полірують.
    Використання суцільнолитих, керамічних, металокерамічних та металлоакрілових зубних протезів при ПСТТЗ значно полегшує методику протезування, обумовлює надійну фіксацію протезів, хороші естетичні результати і забезпечує профілактичну спрямованість лікування.
    Якщо немає можливості виготовлення незнімних зубних протезів, то краще застосовувати при ПС спираються (бюгельні, армовані пластинкові з розвантажувальними пристосуваннями) протези. При використанні знімних пластинкових протезів можливі їх часті поломки, так як тонус мишцподнімателей нижньої щелепи у таких хворих зазвичай підвищений.
    При змішаному вигляді ПСТТЗ С.І.Кріштаб і А.А.Котляр рекомендують застосовувати знімні суцільнолиті шини типу Ельбрехта з оклюзійними накладками в області жувальних зубів. Для створення контакту між передніми зубами вони радять застосовувати вестибулярні напівкоронки.
    Відомо, що протягом усього життя людини відбувається стирання емалі та дентину. За нормальних умов цей процес має фізіологічний характер і почи¬нається відразу ж після вступу зубів у контакт між собою. Фізіологічне сти¬рання твердих тканин зубів відбувається у двох площинах — горизонтальній та вертикальній. Стирання у горизонтальній площині спостерігається по різаль¬ному краю різців і ікол, горбках молярів та премолярів. Таке зниження висоти прикусу можна пояснити як пристосувальну реакцію організму. У разі верти¬кальної стертості стирання твердих тканин зубів відбувається на контактних поверхнях, що з часом призводить до утворення від контактних пунктів до кон¬тактних площадок. Фізіологічна стертість виражена у різних людей по-різно¬му. У деяких пацієнтів віком до 50 років клінічну стертість визначити важко. Патологічне стирання твердих тканин зубів характеризується швидким і прогресивним зменшенням розмірів природних зубів. Цей процес, якщо вже почався, практично не припиняється, а постійно прогресує.
    За даними різних авторів розповсюдженість захворювання коливається від 4% до 57% у молодому віці і сягає 91% у осіб старшого віку (Robb N.D., Smith B.G., 1990, Milosevic A. et al., 1994, Smith B.G., Robb N.D., 1996, Bartlett D.W. et al., 1998).
    Серед причин розвитку патологічного стирання в останній час усе більше значення надають поєднаній дії декількох етіологічних чинників, серед яких найбільше значення мають: структурна неповноцінність емалі і дентину та підвищене оклюзійне навантаження на зуби. Перший чинник може бути обумовлений генетичними особливостями будови цих тканин, розладами процесу обміну речовин, захворюванням шлунково-кишкового тракту, нейродистрофічними і ендокринними порушеннями, що супроводжуються неповноцінною кальцинацією твердих тканин зубів, другий – патологія оклюзії, втрата багатьох зубів, особливості функції жувальних м'язів, наприклад, парафункція (Каламкаров Х.А., 1995; Молдаванов А.Г., 1996, Добровольський О.В.,2000; Gallien G.S.,1995). Діагностика даної патології, як правило, труднощів не викликає. Разом з тим такий допоміжний метод, як електроміографія дозволяє встановити рівень функціональних порушень, про що у літературі немає відповідних даних і вибрати лікарську тактику. При патологічному стиранні зубів лікування представляє значні труднощі. Вони обумовлені багатоформністю захворювання і тим, що його патогенез до кінця не з'ясований. Тому досі не існує консервативних методів патогенетичної терапії, яка б дозволила зупинити процес подальшого стирання твердих тканин зубів. В останні роки найбільш поширеною залишається методика двоетапного лікування, яка передбачає попередню підготовку до протезування з роз'єднанням прикусу та перебудовою рефлексів жувальної системи з метою створення нового функціонального рівня. Але й досі різні аспекти такого лікування залишаються не з'ясованими.
    Таким чином, в джерелах літератури недостатньо висвітлені загальні принципи лікування патологічного стирання, а також не визначені показання, особливості застосування та конструювання сучасних видів зубних протезів для підготовчого періоду та раціонального протезування.

    КЛАСИФІКАЦІЇ ПАТОЛОГІЧНОЇ СТЕРТОСТІ ЗУБІВ

    Класифікація патологічної стертості зубів за М. Г. Бутаном.
    Дана класифікація вклю¬чає різні клінічні аспекти функціонального та морфологічного характеру: стадію розвитку, глибину, протяжність, площу ураження і функціональні порушення.
    Залежно від стадії розвитку розрізняють:
    1) фізіологічну стертість - у межах емалі;
    2) перехідну стадію розвитку - в межах емалі і, частково, дентину:
    3) патологічну стадію розвитку - в межах дентину (зі зниженням оклюзійної висоти та без зниження).
    Залежно від ступеня вираженості та глибини:
    І ступінь - до 1/3 висоти коронки;
    ІІ ступінь - від 1/3 до 2/3 висоти коронки:
    ІІІ ступінь- від 2/3 висоти коронки до ясен.
    Залежно від тривалості ураження:
    1) обмежену патологічну стертість;
    2) генералізовану патологічну стертість.
    Залежно від зміни чутливості дентину:
    1) у межах норми;
    2) з гіперестезією.
    Класифікація патологічної стертості за Є. І. Гавриловим.
    Є. І. Гаврилов розрізняє дві форми генералізоваиої стертості зубів компенсовану та декомпенсовану.
    До першої групи (компенсована форми) відносять хворих, у яких генералізована стертість охоплює усі зуби, але зменшення висоти нижньої третини лиця не відбувається за рахунок компенсаторного збільшення коміркового відростка і частини, що стають масивними і збільшу¬ються в обсязі. Зміни в скронево-нпжньощелепному суглобі у таких хворих відсутні.
    До другої групи (декомпенсована форма) відносять хворих, генералічована форма пато¬логічної стертості у яких не компенсується ростом і збільшенням в обсязі коміркових відрост¬ка чи частини. У такому разі спостерігається виражене зменшення нижньої третини лиця. Клінічне у хворих з'являється вкорочення верхньої губи, носогубні та підборідні складки різко виражені, кути рота опущені. Обличчя набуває старечого вигляду. Відбуваються зміни положення головок нижньої щелепи в суглобових западинах і вони зміщуються дозаду і дони¬зу. що спричинює виникнення деформівного артрозу. Клінічно це виявляється такими симптомами, як шум та закладеність у вухах, зниження слуху, сухість у роті. У хворих другої групи спостерігається ще й зниження жувальної ефективності в результаті зменшення відстані між точками прикріплення жувальних м'язів.
    Класифікація патологічної стертості зубів за А. А. Грозовським.
    1. Вертикальна форма патологічної стертості зубів. У разі вертикальної форми пато¬логічної стертості зубів зішліфовується насамперед піднебінна поверхня верхніх різців та вестибулярні поверхні нижніх різців, у результаті чого вестибуло-оральний розмір зубів зменшується. Для вертикальної форми патологічної стертості зубів характерне розширен¬ня періодонтальної щілини та атрофія краю комірки. У разі інтактних зубних рядів оклюзій-на висота не знижується. За відсутності жувальних зубів чи в разі їх стертості глибина різце¬вого перекриття збільшується. Нижні фронтальні зуби можуть травмувати слизову оболонку піднебіння, а верхні -- ясна і навіть перехідну складку. Таким чином, виникає глибокий „травмувальннй" прикус, за якого порушуються співідношення елементів та функція скронево-нижньощелепних суглобів.
    2.Горизонтальна форма патологічної стертості зубів. Характерними ознаками гори¬зонтальної патологічної стертості зубів е вкорочення коронок, утворення на поверхні зми¬кання зубів фасеток, різноманітних рельєфів, узур. У разі II та III ступеня стертості облітеруються кореневі канали, спостерігається підвищена чутливість дентину, збільшення електро¬збудливості пульпи. Можуть навіть виникати довільні рухи нижньої щелепи, характерні для бруксизму.
    3.Змішана форма патологічної стертості зубів особливо характерна для ортогнатичного прикусу. Дещо рідше при ньому спостерігається горизонтальна форма стертості. У разі ортогнатичного прикусу виникнення тієї чи Іншої форми стертості фронтальних зубів най-частіше залежить від ступеня різцевого перекриття. Щодо бічних зубів, то горизонтальна форма частіше зустрічається за незначного різцевого перекриття - від 1 до 2 мм. Змішана форма буває переважно за умови вираженого фронтального перекриття і характеризується інтенсивнішим стиранням щічних горбків жувальних зубів верхньої щелепи.
    Утворення двох форм стертості на бічних зубах у разі ортогнатичного прикусу підтверд¬жує наявність взаємозв'язку артикуляційних елементів, напрямку рівнодійної сили жуваль¬них м'язів та фаз жування. У момент повернення у вихідне положення нижня щелепа на робочому боці зміщується досередини та дещо назад, що відповідає напрямку рівнодійної сили жувальних м'язів. У результаті горбки жувальних зубів навантажуються нерівномірно. Відповідно до напрямку руху нижньої щелепи сила розмелювання харчового комка також спрямована знизу вгору та ззовні досередини, що створює концентроване функціональне перевантаження горбків бічних зубів нижньої щелепи та піднебінних горбків верхньої щеле¬пи. За неповноцінної структури твердих тканин зубів чи за наявності інших етіологічних чинників концентрація функціонального навантаження на окремих горбках може спричини¬ти порушення цілісності тканин зубів на відповідній ділянці і сприяти виникненню пато¬логічної стертості.
    Клінічно виділяють три ступені патологічної стертості твердих тканин зубів.
     перший ступінь — стиранню піддаються горбки та різальні краї зубів,
     другий — коронки до контактних площадок,
     третій ступінь - стираються тверді тканини зубів до ясен.
    За формою патологічну стертість зубів АЛ.Грозовський (1946) ділить на вертикальну, горизонтальну та змішану.
    У разі вертикальної форми патологічної стертості за нормальних оклюзійних співвідношень стертість твердих тканин зубів проявляється на піднебінній поверхні фронтальних і губній поверхні нижніх одноймен¬них зубів. За інших оклюзійних співвідношень поверхні стертості відповідно змінюються. Горизонтальна форма патологічної стертості харак-теризується зменшенням твердих тканин зубів у горизонтальній площині. Клінічно вона проявляється на різальних та жувальних поверхнях фасетка¬ми стирання. Для горизонтальної патологічної стертості характерне одночасне стирання верхніх та нижніх зубних рядів. У разі змішаної форми патологіч¬ної стертості спостерігається її поширення як у вертикальній, так і в горизон¬тальній площинах.
    Патологічна стертість зубів та зубних рядів може мати локальний, обме¬жений або поширений, генералізований, характер. У разі локальної патологіч¬ної стертості у процес утягуються групи зубів або окремі зуби, наприклад, різці верхньої та нижньої щелеп, моляри і премоляри.

    За наявності патологічної стертості зубів зменшується не тільки довжина коронок, але й форма та величина коміркових відростка. Так, обме¬жена патологічна стертість різців призводить до зменшення міжкоміркової ви¬соти, різці перебувають у контакті з антагоністами за рахунок росту і збільшення в обсязі коміркових відростків (вакантна гіпертрофія), подібна кар¬тина спостерігається і в разі локалізованої форми стертості жувальної групи зубів; зменшення висоти нижньої третини лиця не відбувається з тих самих причин, що і в разі стертості фронтальної частини зубного ряду.
    Інша клінічна картина спостерігаєть¬ся за умови генералізованої форми пато¬логічної стертості зубів. Хворих

    Автор:

    Имплантация зубов в Google+

    Бесплатная консультация по дентальной имплантологии

    проводится в Центральной стоматологической клинике МО Украины
    доцентом кафедры челюстно-лицевой хирургии и стоматологии УВМА,
    действительным членом ассоциации имплантологов Украины,
    руководителем ортопедической секции ассоциации имплантологов Украины -
    Пономаренко Виктором Олеговичем
    http://ponomarenko.kiev.ua

    Запись по телефону:
    (067) 507-26-18
    КИЕВ КУТУЗОВА УЛ. 14

    • Тысячи успешно установленных зубных имплантов!
    • Команда высококвалифицированных специалистов!
    • Самые последние технологии и оборудование!

    Популярные вопросы по имплантации зубов

    Имплантация зубов вопрос: Я боюсь что имплантат может травмировать нерв, правда ли это?

    Хирург имплантолог: Проникновение импланта в анатомические образования и их ранения- это практически невозможное явление. При нынешних технологиях и при правильном планировании имплантации это невозможно.

    I love schema.org.ua