• Главная
  • Чем вооружен имплантолог?
  • ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПАТОЛОГІЧНОЇ СТЕРТОСТІ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ .Автор Алексей Кириленко

    Просмотров: 4502

    ID 78


    ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПАТОЛОГІЧНОЇ СТЕРТОСТІ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ
    Стирання зубів відбувається під впливом різних місцевих та загальних чинників. Суттєвий вплив на розвиток патологічної стертості зубів мають ендогенні й екзогенні етіологічні чинники: порушення обміну речовин та гістогенезу, неповноцінна структура твердих тканин зуба, генетична схильність, порушення процесу мінералізації твердих тканин зуба і функції залоз внутрішньої секреції.

    До місцевих чинників відносять: функціональне перевантаження зубів унаслідок втрати жувальних зубів, дію кислот тощо. Прояви патологічної стертості залежать від особливостей прикусу, різцевого перекриття, втрати бічних зубів, концентрації жувального тиску, нераціонального протезування, розладів нервової системи, наявності зубощелепних аномалій, впливу професійних шкідливостей, захворювань шлунка тощо. Спостережено, що у людей певних професій (шевці, працівники вугільних шахт, котельники-пневматики, а також курців) стирання зубів зумовлене шкідливими професійними та побутовими звичками: утримуванням у зубах цвяхів, голок, мундштука, перекушуванням ниток. В останньому випадку на стирання зубів впливають також анілінові фарбники та пікринова кислота, що містяться в нитках.

    Патологічна стертість зубів спостерігається у разі бруксизму та бруксоманії. Підґрунтям бруксизму є порушення діяльності симпатичних і парасимпатичних відділів нервової системи, а також оклюзійні й ідіопатичні порушення, гормональний дисбаланс пітуїтринової та адреналової систем.

    Велике значення у розвитку патологічної стертості зубів має вплив ендокринних залоз на процес формування, росту та мінералізації тканин зуба. Відомо, що гормони залоз внутрішньої секреції мають здатність здійснювати периферійне регулювання функцій мінерального обміну речовин (кальцієво-калієву рівновагу).
    У сформованих зубах вплив причинних чинників обмежується зміною ступеня мінералізації, частіше її зниженням, клінічним проявом якого є зниження механічних властивостей зуба, в результаті чого у процесі жування розвивається патологічна стертість.

    Однією з причин патологічної стертості зубів є їх кислотний некроз. Він спостерігається у працівників хімічної промисловості, які мають контакт із соляною, азотною та іншими кислотами. У разі потрапляння кислот на зуби з потоком повітря у вигляді пари та з наступним розчиненням у слині відбувається декальцинація емалі насамперед фронтальних зубів з наступним стиранням їх декальцинованого краю. Безпосередня руйнівна дія кислоти на зуб насамперед відображається на органічній субстанції.

    Відомо, що протятом усього життя людини відбувається стирання емалі та дентину. За нормальних умов цей процес має фізіологічний характер і починається відразу ж після вступу зубів у контакт між собою.
    Фізіологічне стирання твердих тканин зубів відбувається у двох площинах - горизонтальній та вертикальній. Стирання у горизонтальній площині спостерігається по різальному краю різців і ікол, горбках молярів та премолярів. Таке зниження висоти прикусу можна пояснити як пристосувальну реакцію організму. У разі вертикальної стертості стирання твердих тканин зубів відбувається на контактних поверхнях, що з часом призводить до утворення від контактних пунктів до контактних площадок.
    Фізіологічна стертість виражена у різних людей по-різному. У деяких пацієнтів віком до 50 років
    клінічну стертість визначити важко.

    Патологічне стирання твердих тканин зубів характеризується швидким і прогресивним зменшенням розмірів природних зубів. Цей процес, якщо вже почався, практично не припиняється, а постійно прогресує.
    Патологічна стертість зубів має поліетіологічну форму захворювання. У виникненні цього захворювання беруть участь як ендо-, так і екзогенні чинники. Не виключена також роль порушення мінерального обміну речовин, яке є супутнім основному соматичному захворюванню. Велике значення мають також такі чинники, як дія хімічних агентів, особливо подовжена в часі.
    Патологічна стертість зубів розвивається від механічних перевантажень, які звичайно є наслідком утрати зубів.


    За А.С.Щербаковим (1984), причинами патологічної стертості зубів є функціональна недостатність твердих тканин, зумовлена їх морфологічною неповноцінністю, а саме:

    — вродженою — як наслідок порушення амело- і дентиногенезу за наявності
    захворювань у матері і дитини;

    — спадковою (хвороба Капдепона);

    — набутою унаслідок нейродистрофічних процесів, порушень функції
    кровоносної системи й ендокринного апарату, порушень обміну речовин
    різноманітної етіології.
    КЛАСИФІКАЦІЯ ПАТОЛОГІЧНОЇ С Т Е Р Т О С Т І З У Б І В

    Клінічно виділяють три ступені патологічної стертості твердих тканин зубів.
    Перший ступінь — стиранню піддаються горбки та різальні краї зубів;
    Другий — коронки до контактних площадок;
    Третій ступінь - стираються тверді тканини зубів до ясен.

    За формою патологічну стертість зубів А.Л.Грозовський (1946) ділить на
    вертикальну, горизонтальну та змішану.

    У разі вертикальної форми патологічної стертості за нормальних і вертикальної форми
    патологічної стертості за нормальних оклюз-ійних співвідношень стертість твердих тканин зубів проявляється на піднебінній поверхні — фронтальних і губній поверхні — нижніх однойменних
    зубів . За інших оклюзійних співвідношень поверхні стертості відповідно змінюються. Горизонтальна форма патологічної стертості характеризується зменшенням твердих тканин зубів у горизонтальній площині. Клінічно вона проявляється на різальних та жувальних поверхнях фасетками стирання. Для горизонтальної патологічної стертості характерне одночасне стирання верхніх та нижніх зубних рядів.
    У разі змішаної форми патологічної стертості спостерігається її поширення яку вертикальній, так і в горизонтальній площинах .

    Патологічна стертість зубів та зубних рядів може мати локальний, обмежений або поширений, генералізований, характер. У разі локальної патологічної стертості у процес утягуються групи зубів або окремі зуби, наприклад, різці верхньої та нижньої щелеп, моляри і премоляри. У разі генералізованої форми у процес утягуються усі зуби на верхній або нижній щелепах.

    За наявності патологічної стертості зубів зменшується не тільки довжина коронок, але й форма та величина коміркових відростка і частини. Так, обмежена патологічна стертість різців призводить до зменшення міжкоміркової висоти, різці перебувають у контакті з антагоністами за рахунок росту і збільшення в обсязі коміркових відростка та частини (вакантна гіпертрофія), подібна картина спостерігається і в разі локалізованої форми стертості жувальної групи зубів; зменшення висоти
    нижньої третини лиця не відбувається з тих самих причин, що і в разі стертості фронтальної частини зубного ряду.

    Інша клінічна картина спостерігається за умови генералізованої форми патологічної стертості зубів. Хворих з такою формою стертості ділять на дві групи. До першої групи відносять хворих, у яких ге-нералізована стертість охоплює усі зуби, але зменшення висоти нижньої третини лиця не відбувається за рахунок компентаторного збільшення коміркового відростка і коміркової частини, які стають масивними і збільшуються в обсязі. Не змінюється і положення головки нижньої щелепи в суглобовій впадині.

    До другої групи відносять хворих, генералізована форма патологічної стертості яких не компенсується ростом і більшенням в обсязікоміркових відрост-а і частини, внаслідок чого спостерігається виражене зниження нижньої третини лиця. Зниження нижньої третини лиця
    характеризується укороченням верхньої губи, носогубні та підборідні складки різко виражені, кути рота опускаються, обличчя у таких хворих набуває специфічного старечого вигляду.

    У зв'язку з тим, що за даної патології змінюється положення нижньої щелепи по відношенню до верхньої, а також положення головок нижньої щелепи до суглобових впадин, вони зміщуються дозаду і вниз. Таке розміщення головок нижньої щелепи призводить до функціонального
    перерозподілу та перевантаження суглоба, що може бути причиною виникнення деформівного артрозу і пов'язаних з цим патологічних симптомів (шум у вухах, зниження слуху, закладеність у вухах, сухість у роті тощо).

    У зв'язку зі зниженням висоти нижньої третини лиця зменшується і відстань між точками прикріплення жувальних м'язів, що негативно впливає на їх діяльність і зрештою призводить до зниження жувальної ефективності.

    Патологічна стертість зубів часто поєднується із частковою втратою зубів, вторинними деформаціями, дистальним зміщенням нижньої щелепи, що проявляється складнішою клінічною картиною.
    ОРТОПЕДИЧНЕ ЛІКУВАННЯ У РАЗІ ПАТОЛОГІЧНОЇ СТЕРТОСТІ
    ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ

    Перед складанням плану ортопедичного лікування хворого з патологічною стертістю зубів його слід детально обстежити. Під час обстеження необхідно визначити найвірогідніший етіологічний чинник патологічної стертості, форму і її ступінь (локалізована, генералізована, компенсована, декомпенсована), клінічний і рентгенологічний стан коронок та тканин пародонта зубів, стан пульпи в них, можливі зміни зовнішнього вигляду хворого, стан скронево-нижньощелепного суглоба.

    У процесі збору анамнезу необхідно вияснити, чи не було подібної патології у близьких родичів. У людей похилого віку виясняють, чи немає даної патології у їх дітей. Особливу увагу необхідно приділити виясненню умов праці. Маючи дані про етіологічні чинники, можна ефективно провести лікування хворих, можливо, аж до зміни професії, якщо ця патологія зумовлена дією випаровування кислот (кондитерське виробництво тощо). У разі функціонального перевантаження відновлення анатомічної форми коронки зуба повинно відбуватися шляхом протезування, яке усуває травматичну оклюзію. Якщо висота нижньої третини лиця збережена, ортопедичне л і к у в а н н ю має профілактичний характер, а в разі її зниження проводять ортопедичні /аходи, спрямовані на її нормалізацію шляхом підвищення міжкоміркової висоти.

    Клінічне і рентгенологічне дослідження тканин ротової порожнини полегшує складання плану лікування і вибір оптимального методу.
    Підготовка хворих до ортопедичного лікування обов'язково включає санацію ротової порожнини. Видалення зубів проводиться після детального вивчення стану кісткової тканини та тканин пародонта зі включенням у комплекс обстеження електрозбудливості пульпи, яка за даної патології звичайно знижена. Видаленню підлягають зуби зі змінами біляверхівкових тканин, з непрохідними каналами, зуби, які не мають функціональної цінності, на які неможливо виготовити куксові вкладки.

    Під час складання попереднього плану лікування необхідно проводити диференційну діагностику оклюзійних порушень, які виникли внаслідок зубо-коміркового подовження, з деформаціями, що мають інший патогенез. У разі втрати жувальної групи зубів фронтальна група виконує змішану функцію, що призводить до вкорочення їх клінічних коронок за рахунок стирання емалі і дентину.

    Зниження міжкоміркової висоти і прогресування феномену Годона-По-пова зумовлюють виражені деформації оклюзійної поверхні. Якщо зуби були видалені у молодому віці, то крім вираженого феномену Годона-Попова і в зв'язку зі зниженням міжкоміркової висоти спостерігається й істинне зубоко-міркове подовження. Так, залежно від клінічної картини у першому випадку деформацію можна ліквідувати підвищенням міжкоміркової висоти,то у другому ж цього недостатньо і необхідно буде проводити перебудову оклюзійних співвідношень іншими методами.

    Ортопедичне лікування у разі патологічної стертості зубів має як лікувальну, так і профілактичну мету. Під першою розуміють поліпшення функції жування і зовнішнього вигляду хворого, під другим — запобігання стиранню твердих тканин зубів і профілактику захворювань скронево-нижньощелепного суглоба. Вирішення конкретних завдань у процесі ортопедичного лікування того або іншого хворого залежить від особливостей клінічної картини.

    Перед складанням плану ортопедичного лікування хворого з патологічною стертістю зубів необхідно проаналізувати клінічну ситуацію, визначити, яким чином можна відновити міжкоміркову висоту, врахувавши дані вивчення висоти нижньої третини лиця у стані фізіологічного спокою та центрального співвідношення щелеп.

    Необхідно звернути увагу на дані рентгенологічного дослідження скронево-нижньощелепного суглоба.

    У разі локалізованої та генералізованої форми стертості без зміни висоти нижньої третини лиця можна застосовувати такі найпоширеніші методи ортопедичної допомоги. Якщо патологічна стертість спричинила зміни в естетичному відношенні, тоді необхідно до плану ортопедичних заходів включити протезування твердих тканин зубів куксовими вкладками та суцільнолитими конструкціями з облицюванням сучасними матеріалами залежно від умов протезування.

    У важких випадках, коли процес запущений, необхідно крім профілактики подальшого прогресування хвороби повернути зовнішній вигляд хворого через відновлення анатомічної форми коронок. У такому разі необхідно збільшити міжкоміркову висоту в передньому відділі або на всьому протязі зубних рядів.

    У першому клінічному випадку на фронтальну групу зубів виготовляють знімні пластинкові або металеві капи, розмикаючи прикус у бічних відділах, що призводить до зворотного розвитку коміркових
    відростка і частини у передньому відділі. Такий підхід ефективний у хворих молодшого віку; у похилому віці перебудова коміркових відростка і частини може не відбутися, тоді необхідно збільшити міжкоміркову висоту, якщо це дозволяє зробити стан скронево-нижньощелепного суглоба. Підвищення міжкоміркової висоти необхідно проводити з перебудовою міостатичних рефлексів у кілька етапів. У крайньому разі, коли всі застосовувані методи неефективні, необхідно провести видалення фронтальної групи зубів, якщо культі їх розташовані на рівні ясенного краю.

    За наявності патологічної стертості, що супроводжується зниженням нижньої третини лиця, завдання протезування значно ускладнюються. У такому разі необхідно не тільки поліпшити функцію жування, але й
    запобігти подальшому стиранню зубів. Одночасно треба підвищити міжкоміркову висоту, що дозволить змінити зовнішній вигляд хворого і нормалізувати положення головки нижньої щелепи в суглобовій ямці.

    Підвищення міжкоміркової висоти досягається відновленням форми і висоти стертих коронок природних зубів, для чого необхідно використати суцільнолиті конструкції, оскільки всі інші за даної патології
    малоефективні і недовговічні.

    Ортопедичне лікування проводять у такому порядку. Спочатку виготовляють куксові вкладки, а вони застосовуються досить часто, та проводять препарування зубів з урахуванням виду і конструкції майбутніх зубних протезів. Після цього визначають міжкоміркову висоту або фізіологічний стан спокою нижньої щелепи. Проводять фіксацію визначеної міжкоміркової висоти одним із способів (валики з воску, термопластичної або силіконових мас тощо). Оклюзійна висота нижньої третини лиця у такому
    разі має бути меншою на 2-3 мм від висоти спокою. Для підтвердження правильності визначення центрального співвідношення та фіксації щелеп можна використати рентгенологічне дослідження елементів скронево-нижньощелепного суглоба. У разі правильного визначення суглобова щілина буде однакової ширини як у передньому, так і в задньому відділах. Після того із зубних рядів силіконовими масами знімають подвійні відбитки і за ними відливають розбірні моделі. Користуючись прикусними валиками, зубний технік складає їх і проводить гіпсування у положенні центральної оклюзії за допомогою артикулятора, після чого розпочинає моделювання визначеної ортопедичної конструкції.

    За наявності великої різниці у висоті нижньої третині лиця під час змикання зубів і в положенні спокою (6 мм) без дистального зміщення нижньої щелепи підвищення міжкоміркової висоти можна провести
    одномоментно. Спочатку висота відновлюється тимчасовою знімною капою, і якщо протягом 2-3 тиж не виникало ускладнень з боку м'язової системи та скронево-нижньощелепного суглоба, завершальне протезування проводять раніше описаним способом.

    Збільшення міжкоміркової висоти на 8 мм і більше з метою запобігання негативним реакціям з боку м'язів та суглоба необхідно проводити поетапно, використовуючи для цього накусні пластинки. Підвищення
    міжкоміркової висоти у хворих з дистальним зміщенням нижньої щелепи потребує спеціальної підготовки за допомогою лікувальної накусної пластинки з похилою площиною. Переміщення нижньої щелепи вперед повинно проходити під рентгенологічним контролем положення головки нижньої щелепи. Відновлення форми зубів у разі патологічної стертості повними металевими штампованими коронками недопустиме як з естетичної, так і функціональної точки зору. Малоефективні і конструкції комбінованих штамповано-паяних коронок та мостоподіб-них протезів.

    Найдосконалішими конструкціями зубних протезів у разі лікування хворих з патологічною стертістю зубів є суцільнолиті конструкції з облицюванням сучасними матеріалами (фотополімерні пластмаси, керамічні маси).

    Часткова втрата зубів може відбутися на тлі уже наявної патологічної стертості зубів. З іншого боку, втрата молярів і премолярів може призвести до патологічної стертості фронтальної групи зубів від змішаної функції, яку їм доводиться виконувати. Клінічна картина у такому разі складна, оскільки до патологічної стертості додається клініка часткової втрати зубів. До завдань, які необхідно вирішувати підчас протезування у разі патологічної стертості зубів, додаються ще й проблеми заміщення часткових дефектів зубів. Ортопедичні конструкції зубних протезів, які застосовують для вирішення останнього завдання, обумовлюються конкретною клінічною картиною. У разі включених дефектів без зниження нижньої
    третини лиця можуть бути використані незнімні суцільнолиті протези. За умови зниження нижньої третини лиця протезування забезпечує відновлення дефектів зубних рядів та обов'язкове підвищення міжкоміркової висоти на всіх збережених зубах. Цього можна досягти повною мірою, якщо використовувати суцільнолиті мостоподібні протези.За наявності кінцевих дефектів, як однобічних, так і двобічних, показано використання різних конструкцій знімних зубних протезів.





    Автор:

    Имплантация зубов в Google+

    Бесплатная консультация по дентальной имплантологии

    проводится в Центральной стоматологической клинике МО Украины
    доцентом кафедры челюстно-лицевой хирургии и стоматологии УВМА,
    действительным членом ассоциации имплантологов Украины,
    руководителем ортопедической секции ассоциации имплантологов Украины -
    Пономаренко Виктором Олеговичем
    http://ponomarenko.kiev.ua

    Запись по телефону:
    (067) 507-26-18
    КИЕВ КУТУЗОВА УЛ. 14

    • Тысячи успешно установленных зубных имплантов!
    • Команда высококвалифицированных специалистов!
    • Самые последние технологии и оборудование!

    Популярные вопросы по имплантации зубов

    Имплантация зубов вопрос: Я боюсь что имплантат может травмировать нерв, правда ли это?

    Хирург имплантолог: Проникновение импланта в анатомические образования и их ранения- это практически невозможное явление. При нынешних технологиях и при правильном планировании имплантации это невозможно.

    I love schema.org.ua